Уявіть собі, що ви живете у невеличкому містечку, де всіх знаєте, і пов’язані давніми звичками, зв’язками. І раптом вас перевозять у зовсім інше місто, де ви нікого не знаєте. У такій ситуації опиняються ваші діти, коли йдуть до школи. Зі знайомого світу родини, дитячого садочка вони потрапляють у світ школи, де для них все стає новим. Зрозуміло, що дітям важко адаптуватися, попри добре ставлення вчителя та його розуміння. Їм вкрай необхідна батьківська підтримка та любов.
Початок навчання в школі – один із найбільш складних і відповідальних етапів у житті дітей як в соціально-психологічному, так і у фізіологічному плані. Відбувається дуже багато змін
Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначають в подальшому успішність її шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.
Ці труднощі обтяжуються ще й психофізіологічними особливостями дітей шостого року життя:
- нестійкий тип нервової системи;
- висока втомлюваність, що зумовлена особливостями серцево-судинної системи;
- домінування збудження над гальмуванням;
- слабка саморегуляція поведінки.
Звісно, велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра.
Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесі гри. Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.
Важливе значення для забезпечення особистісно орієнтованого виховання школярів, для розвитку самоповаги у шестирічок має знання ними своїх прав.
Дорослий разом із дітьми може сформулювати ці права:
- право на повагу і ввічливе ставлення до себе;
- право на самостійність виконання завдань учителя;
- право на відпочинок на уроці і вдома;
- право на гру, фантазію, пустощі;
- право на любов дорослих;
- право на захищеність від негативних впливів;
- право на отримання відповіді дорослих на всі свої запитання;
- право звернутися за допомогою до дорослих;
- право отримати похвалу за добрі справи;
- право не бути заляканим дорослими;
- право не бути покараним фізично.
Важливо, щоб дорослі створювали умови для дотримання цих вправ як в школі, так і
вдома.
КРИЗА 7 РОКІВ ТА ПОВЕДІНКА БАТЬКІВ
Практичні поради
Один з найбільш яскраво виражених психологічних етапів становлення – криза 7 років,
яка проявляється такими симптомами:
- З’являється примхливість.
- Без всякої на те причини малюк починає кривлятися, корчити рожиці, перекручувати
слова, з’являється манірність в рухах.
- Зміна ставлення до зовнішнього світу проявляється, як правило, в тому, що у дітей
можуть кардинально змінюватися їх звички, бажання, уподобання.
- Криза 7 років змушує дитину більш осмислено ставитися до своїх переживань. Вона
починає розмежовувати між собою радість і злість, смуток і захоплення.
- У цьому віці у дітей з’являється логіка почуттів, тобто, вони вже намагаються узагальнити свої спогади і переживання.
- Проявляється симптом «гіркої цукерки»: дитині погано, але вона намагається цього не показувати.
- Дитяча безпосередність практично зникає.
- Дитина починає демонстративно проявляти свою дорослість, не дає мамі обіймати себе прилюдно.
- Прагнення довести свою правоту пояснює появу впертості.
- У дітей цього віку гостре неприйняття критики, таким чином, мозок сам не сприймає негативну інформацію, щоб не завдати шкоди адекватного розвитку самооцінки.
Коли батьки починають помічати у свого малюка симптоми кризи, то найчастіше впадають у паніку. Це не доцільно, тим більше, що проблему зовсім не вирішить. Важливо усвідомити, що цей період треба просто пережити і допомогти своїй дитині перейти на новий рівень свого розвитку, дотримуючись простих правил:
СЛУХАЙТЕ
Завжди вислуховуйте свого малюка, якими б безглуздими його висловлювання не здавалися. Так ви дасте йому зрозуміти, що поважаєте його, і, тим самим, підвищите самооцінку.
НЕ ВБИВАЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ
Не вбивайте самостійність на корені, якщо не можете пояснити причину заборони, то краще не робіть цього.
НАДАВАЙТЕ ДОПОМОГУ
Надайте допомогу в будь-яких ситуаціях, хваліть за найнезначніші успіхи.
ЗАЛУЧАЙТЕ ДО ОБГОВОРЕННЯ
Залучайте дитину до обговорення деяких сімейних питань, так вона відчує себе рівноправним членом, але ніколи не критикуйте її.
ВІДПОВІДАЙТЕ НА ВСІ ПИТАННЯ
Враховуючи, що у дітей підвищуються інтелектуальні здібності, намагайтеся відповідати на всі питання, не відмахуйтеся – це перший крок на шляху до байдужості і небажання дізнаватися
щось нове.
ПРЕД’ЯВЛЯЙТЕ ОДНАКОВІ ВИМОГИ
У родині всі повинні пред’являти однакові вимоги до дитини, щоб було чітке розмежування доступних речей і заборонених.
ВЧІТЬ ВИРАЖАТИ ЕМОЦІЇ/ПОТРЕБИ
Вчіть малюка виражати свої емоції, потреби в адекватній формі, покажіть йому способи боротьби зі своїм гнівом.
ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ВАС КОПІЮЮТЬ
Батькам важливо розуміти, що діти завжди копіюють поведінку батьків, а в період кризи тим більше. Тому не варто дивуватися, якщо малюк дозволяє собі кричати, демонстративно злитися, тому що мама веде себе точно так само.
Немає єдиних порад, які б ідеально підійшли для всіх батьків. Кожна мама і кожен тато повинні підібрати свій ключик до свідомості свого малюка, до його маленької душі, щоб допомогти йому подолати всі труднощі і стати самостійною дорослою особистістю!!!
«Батьківська підтримка першокласників під час адаптації і не тільки» Особлива роль в організації допомоги першокласникам, в тому, щоб зробити процес адаптації якомога безболіснішим, відводиться батькам. Безумовно, найкращим для дитини в цей час буде Ваша батьківська підтримка і спільне зі школою надання допомоги своїй дитині.
Батьківська підтримка – це процес, в ході якого Ви, шановні батьки:
- зосереджені на сильних сторонах дитини, зміцнюючи тим самим її самооцінку;
- допомагаєте їй повірити в себе і в свої сили;
- допомагаєте уникати помилок;
- не засуджуєте в разі невдачі.
Якщо дитина не завжди успішно виконує завдання, дайте їй зрозуміти, що Ваше ставлення до неї не змінилося. Підтримка заснована на тому, щоб дитина відчувала свою потрібність і Вашу турботу. Найважливіший результат такої підтримки – це створення у дитини позитивного ставлення до шкільного життя, до всіх осіб, які беруть участь в освітньому процесі (дитина – батьки – вчителі). Коли навчання приносить дітям радість або хоча б не викликає негативних
переживань, тоді школа не є проблемою.
Дитині, яка починає навчання в школі, необхідна моральна і емоційна підтримка. Її треба
не просто хвалити (і поменше лаяти, а краще взагалі не лаяти), а хвалити саме тоді, коли
вона щось робить. Але:
1. Ні в якому разі не порівнюйте її результати з досягненнями інших, більш успішних, учнів. Краще взагалі ніколи не порівнювати дитину з іншими дітьми.
2. Порівнюйте дитину тільки з нею самою і хваліть тільки за одне: поліпшення її власних результатів. Якщо у вчорашньому завданні вона зробила 3 помилки, а в сьогоднішньому – 2, це потрібно відзначити як реальний успіх, який повинен бути оцінений щиро і без іронії батьками.
3. Знайдіть таку діяльність, в якій дитина може реалізувати себе, якщо у неї не виходить із навчанням. При цьому дуже важливо підкреслити, що раз вона щось навчилася робити добре, то поступово навчиться всьому іншому.
4. Знизіть цінність шкільної похвали, тобто покажіть дитині, що її люблять не за гарне навчання, а люблять, цінують, приймають взагалі як власне дитя, безумовно, не за щось, а всупереч усьому.
5. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю, а не відкупляйтеся такого роду заохоченнями, як покупка нової іграшки або солодощів.
Рекомендовані фрази для спілкування: Не рекомендовані фрази для спілкування:
- Ти у мене розумний, красивий (і т.д.).
- Як добре, що у мене є ти.
- Ти у мене молодець.
- Я тебе дуже люблю.
- Як добре ти це зробив, навчи і мене цьому.
- Спасибі тобі, я тобі дуже вдячний.
- Якби не ти, я б ніколи з цим не впорався.
- Я тисячу разів казав тобі, що...
- Скільки разів треба повторювати...
- Про що ти тільки думаєш...
- Невже тобі важко запам'ятати, що...
- Ти стаєш...
- Ти такий же як,...
- Відчепись, ніколи мені...
- Чому Олена (Настя, Вася і т.д.) така,
а ти – ні..
Для того, щоб першокласник не перенапружувався, необхідно створити сприятливі
умови:
- не займайтеся з дитиною після 19:00;
- не згадуйте денні невдачі;
- не лайте за незібраний портфель, а спокійно запропонуйте зібрати його разом;
- підіть з дитиною на прогулянку;
- спокійний, глибокий сон не менше 8-10 годин дозволяє відновити сили,
працездатність;
- не перевантажуйте нервову систему дитини на ніч. Для цього переглядайте перед сном по телебаченню тільки спокійні програми, а не трилери, фільми жахів, бойовики. А ще краще, почитайте цікаву книжку;
- не забувайте на ніч поцілувати дитину, погладити її. Ласка – це не дрібниця, а спосіб підтримати дитину.
У нагоді батькам стануть такі поради психологів.
Підіймайте дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити Вашу посмішку і почути ваш голос.
Не поспішайте. Уміння розрахувати час – Ваше завдання. Якщо вам це погано вдається, провини дитини в цьому немає.
Не прощайтеся, попереджаючи і направляючи: «Дивися, не пустуй!», «Щоб сьогодні не
було зауважень!». Побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів.
Не вживайте фразу: «Чи відмітила тебе вчителька сьогодні?». Зустрічаючи дитини
після школи, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте трохи розслабитися, згадайте, як Ви
самі відчуваєте себе після робочого дня.
Не розпитуйте, якщо Ви бачите, що дитина засмучена, мовчить. Нехай заспокоїться і тоді розповість все сама.
Не поспішайте влаштовувати прочуханки, вислухавши зауваження вчителя.
Намагайтеся, щоб Ваша розмова з учителем проходила без дитини.
Уникайте умов в спілкуванні з дітьми: «Якщо ти зробиш, то ..».
Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині.
Вибирайте єдину тактику спілкування з дитиною всіх дорослих в сім'ї. Всі розбіжності з приводу родинного виховання вирішуйте без неї.
Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, погане самопочуття. Найчастіше це об'єктивні показники перевтоми.
Початок навчання в школі – один із найбільш складних і відповідальних етапів у житті дітей як в соціально-психологічному, так і у фізіологічному плані. Відбувається дуже багато змін
Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначають в подальшому успішність її шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.
Ці труднощі обтяжуються ще й психофізіологічними особливостями дітей шостого року життя:
- нестійкий тип нервової системи;
- висока втомлюваність, що зумовлена особливостями серцево-судинної системи;
- домінування збудження над гальмуванням;
- слабка саморегуляція поведінки.
Звісно, велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра.
Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесі гри. Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.
Важливе значення для забезпечення особистісно орієнтованого виховання школярів, для розвитку самоповаги у шестирічок має знання ними своїх прав.
Дорослий разом із дітьми може сформулювати ці права:
- право на повагу і ввічливе ставлення до себе;
- право на самостійність виконання завдань учителя;
- право на відпочинок на уроці і вдома;
- право на гру, фантазію, пустощі;
- право на любов дорослих;
- право на захищеність від негативних впливів;
- право на отримання відповіді дорослих на всі свої запитання;
- право звернутися за допомогою до дорослих;
- право отримати похвалу за добрі справи;
- право не бути заляканим дорослими;
- право не бути покараним фізично.
Важливо, щоб дорослі створювали умови для дотримання цих вправ як в школі, так і
вдома.
КРИЗА 7 РОКІВ ТА ПОВЕДІНКА БАТЬКІВ
Практичні поради
Один з найбільш яскраво виражених психологічних етапів становлення – криза 7 років,
яка проявляється такими симптомами:
- З’являється примхливість.
- Без всякої на те причини малюк починає кривлятися, корчити рожиці, перекручувати
слова, з’являється манірність в рухах.
- Зміна ставлення до зовнішнього світу проявляється, як правило, в тому, що у дітей
можуть кардинально змінюватися їх звички, бажання, уподобання.
- Криза 7 років змушує дитину більш осмислено ставитися до своїх переживань. Вона
починає розмежовувати між собою радість і злість, смуток і захоплення.
- У цьому віці у дітей з’являється логіка почуттів, тобто, вони вже намагаються узагальнити свої спогади і переживання.
- Проявляється симптом «гіркої цукерки»: дитині погано, але вона намагається цього не показувати.
- Дитяча безпосередність практично зникає.
- Дитина починає демонстративно проявляти свою дорослість, не дає мамі обіймати себе прилюдно.
- Прагнення довести свою правоту пояснює появу впертості.
- У дітей цього віку гостре неприйняття критики, таким чином, мозок сам не сприймає негативну інформацію, щоб не завдати шкоди адекватного розвитку самооцінки.
Коли батьки починають помічати у свого малюка симптоми кризи, то найчастіше впадають у паніку. Це не доцільно, тим більше, що проблему зовсім не вирішить. Важливо усвідомити, що цей період треба просто пережити і допомогти своїй дитині перейти на новий рівень свого розвитку, дотримуючись простих правил:
СЛУХАЙТЕ
Завжди вислуховуйте свого малюка, якими б безглуздими його висловлювання не здавалися. Так ви дасте йому зрозуміти, що поважаєте його, і, тим самим, підвищите самооцінку.
НЕ ВБИВАЙТЕ САМОСТІЙНІСТЬ
Не вбивайте самостійність на корені, якщо не можете пояснити причину заборони, то краще не робіть цього.
НАДАВАЙТЕ ДОПОМОГУ
Надайте допомогу в будь-яких ситуаціях, хваліть за найнезначніші успіхи.
ЗАЛУЧАЙТЕ ДО ОБГОВОРЕННЯ
Залучайте дитину до обговорення деяких сімейних питань, так вона відчує себе рівноправним членом, але ніколи не критикуйте її.
ВІДПОВІДАЙТЕ НА ВСІ ПИТАННЯ
Враховуючи, що у дітей підвищуються інтелектуальні здібності, намагайтеся відповідати на всі питання, не відмахуйтеся – це перший крок на шляху до байдужості і небажання дізнаватися
щось нове.
ПРЕД’ЯВЛЯЙТЕ ОДНАКОВІ ВИМОГИ
У родині всі повинні пред’являти однакові вимоги до дитини, щоб було чітке розмежування доступних речей і заборонених.
ВЧІТЬ ВИРАЖАТИ ЕМОЦІЇ/ПОТРЕБИ
Вчіть малюка виражати свої емоції, потреби в адекватній формі, покажіть йому способи боротьби зі своїм гнівом.
ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ВАС КОПІЮЮТЬ
Батькам важливо розуміти, що діти завжди копіюють поведінку батьків, а в період кризи тим більше. Тому не варто дивуватися, якщо малюк дозволяє собі кричати, демонстративно злитися, тому що мама веде себе точно так само.
Немає єдиних порад, які б ідеально підійшли для всіх батьків. Кожна мама і кожен тато повинні підібрати свій ключик до свідомості свого малюка, до його маленької душі, щоб допомогти йому подолати всі труднощі і стати самостійною дорослою особистістю!!!
«Батьківська підтримка першокласників під час адаптації і не тільки» Особлива роль в організації допомоги першокласникам, в тому, щоб зробити процес адаптації якомога безболіснішим, відводиться батькам. Безумовно, найкращим для дитини в цей час буде Ваша батьківська підтримка і спільне зі школою надання допомоги своїй дитині.
Батьківська підтримка – це процес, в ході якого Ви, шановні батьки:
- зосереджені на сильних сторонах дитини, зміцнюючи тим самим її самооцінку;
- допомагаєте їй повірити в себе і в свої сили;
- допомагаєте уникати помилок;
- не засуджуєте в разі невдачі.
Якщо дитина не завжди успішно виконує завдання, дайте їй зрозуміти, що Ваше ставлення до неї не змінилося. Підтримка заснована на тому, щоб дитина відчувала свою потрібність і Вашу турботу. Найважливіший результат такої підтримки – це створення у дитини позитивного ставлення до шкільного життя, до всіх осіб, які беруть участь в освітньому процесі (дитина – батьки – вчителі). Коли навчання приносить дітям радість або хоча б не викликає негативних
переживань, тоді школа не є проблемою.
Дитині, яка починає навчання в школі, необхідна моральна і емоційна підтримка. Її треба
не просто хвалити (і поменше лаяти, а краще взагалі не лаяти), а хвалити саме тоді, коли
вона щось робить. Але:
1. Ні в якому разі не порівнюйте її результати з досягненнями інших, більш успішних, учнів. Краще взагалі ніколи не порівнювати дитину з іншими дітьми.
2. Порівнюйте дитину тільки з нею самою і хваліть тільки за одне: поліпшення її власних результатів. Якщо у вчорашньому завданні вона зробила 3 помилки, а в сьогоднішньому – 2, це потрібно відзначити як реальний успіх, який повинен бути оцінений щиро і без іронії батьками.
3. Знайдіть таку діяльність, в якій дитина може реалізувати себе, якщо у неї не виходить із навчанням. При цьому дуже важливо підкреслити, що раз вона щось навчилася робити добре, то поступово навчиться всьому іншому.
4. Знизіть цінність шкільної похвали, тобто покажіть дитині, що її люблять не за гарне навчання, а люблять, цінують, приймають взагалі як власне дитя, безумовно, не за щось, а всупереч усьому.
5. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю, а не відкупляйтеся такого роду заохоченнями, як покупка нової іграшки або солодощів.
Рекомендовані фрази для спілкування: Не рекомендовані фрази для спілкування:
- Ти у мене розумний, красивий (і т.д.).
- Як добре, що у мене є ти.
- Ти у мене молодець.
- Я тебе дуже люблю.
- Як добре ти це зробив, навчи і мене цьому.
- Спасибі тобі, я тобі дуже вдячний.
- Якби не ти, я б ніколи з цим не впорався.
- Я тисячу разів казав тобі, що...
- Скільки разів треба повторювати...
- Про що ти тільки думаєш...
- Невже тобі важко запам'ятати, що...
- Ти стаєш...
- Ти такий же як,...
- Відчепись, ніколи мені...
- Чому Олена (Настя, Вася і т.д.) така,
а ти – ні..
Для того, щоб першокласник не перенапружувався, необхідно створити сприятливі
умови:
- не займайтеся з дитиною після 19:00;
- не згадуйте денні невдачі;
- не лайте за незібраний портфель, а спокійно запропонуйте зібрати його разом;
- підіть з дитиною на прогулянку;
- спокійний, глибокий сон не менше 8-10 годин дозволяє відновити сили,
працездатність;
- не перевантажуйте нервову систему дитини на ніч. Для цього переглядайте перед сном по телебаченню тільки спокійні програми, а не трилери, фільми жахів, бойовики. А ще краще, почитайте цікаву книжку;
- не забувайте на ніч поцілувати дитину, погладити її. Ласка – це не дрібниця, а спосіб підтримати дитину.
У нагоді батькам стануть такі поради психологів.
Підіймайте дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити Вашу посмішку і почути ваш голос.
Не поспішайте. Уміння розрахувати час – Ваше завдання. Якщо вам це погано вдається, провини дитини в цьому немає.
Не прощайтеся, попереджаючи і направляючи: «Дивися, не пустуй!», «Щоб сьогодні не
було зауважень!». Побажайте удачі, знайдіть кілька ласкавих слів.
Не вживайте фразу: «Чи відмітила тебе вчителька сьогодні?». Зустрічаючи дитини
після школи, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте трохи розслабитися, згадайте, як Ви
самі відчуваєте себе після робочого дня.
Не розпитуйте, якщо Ви бачите, що дитина засмучена, мовчить. Нехай заспокоїться і тоді розповість все сама.
Не поспішайте влаштовувати прочуханки, вислухавши зауваження вчителя.
Намагайтеся, щоб Ваша розмова з учителем проходила без дитини.
Уникайте умов в спілкуванні з дітьми: «Якщо ти зробиш, то ..».
Знайдіть протягом дня хоча б півгодини, коли будете належати тільки дитині.
Вибирайте єдину тактику спілкування з дитиною всіх дорослих в сім'ї. Всі розбіжності з приводу родинного виховання вирішуйте без неї.
Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втому, погане самопочуття. Найчастіше це об'єктивні показники перевтоми.
НАЙГОЛОВНІШЕ:
любіть свою дитину, приймайте її безумовно!!!
Вам випала чудова можливість знову пережити те, що залишилося далеко позаду, - ваше дитинство! Скористайтеся нею і зробіть все, щоб воно було ще краще, ніж ваше власне. І, як би не просувалися об'єктивні успіхи вашої дитини в школі, намагайтеся створювати здоровий настрій, при якому вона б прагнула до знань, не боялася поганих оцінок і була впевнена в тому, що, не дивлячись на навчальні досягнення, вона все одно для вас найулюбленіша!!!
Путівник психолога в Новій українській школі / Заг. ред. Є.В. Афоніна, О.О. Заріцький, Н.В. Міщенко. – Краматорськ : Витоки, 2018.
Пропоную декілька корисних вправ на розвантаження після навчального дня
Немає коментарів:
Дописати коментар